податковий

-а, -е.

1) Стос. до податку; пов'язаний з розподілом і сплатою податків. Податкові пільги. || Признач. для обліку, розподілу і сплати податків. Податковий реєстр.

••

Податко́ва адміністра́ція Украї́ни (ПДУ) — державний виконавчий орган України, що здійснює податкову політику держави.

Податко́ва амні́стія — звільнення від застосування санкцій за несплату податків стосовно осіб, які визнали заборгованість і внесли борг до бюджету.

Податко́ва ба́за (осно́ва пода́тку) — вартісна, фізична або ін. характеристика об'єкта оподаткування.

Податко́ва деклара́ція — офіційна заява платника податку про отримані ним за певний період доходи.

Податко́ва кво́та — величина податку, що стягується з певної одиниці оподаткування.

Податко́ва парасо́лька — перенесення минулих збитків на майбутній період.

Податко́ва полі́тика — курс дій, система заходів, що здійснюються державою у сфері податків та оподаткування.

Податко́ва полі́ція — вид правоохоронних органів; попереджує, виявляє, припиняє та розслідує злочини у податковій сфері.

Податко́ва різни́ця — сума недоплат або переплат податків.

Податко́ва систе́ма — сукупність податків, зборів, мит та ін. платежів, що їх стягують у встановленому порядку.

Податко́ва ста́вка — те саме, що податко́ва кво́та.

Податко́ве застере́ження — умова, яка встановлює, що кожна із сторін договору зобов'язана заплатити за свій рахунок усі належні податки та збори.

Податко́ве зобов'я́зання — зобов'язання сплатити певний податок.

Податко́ве планува́ння — вибір між різними варіантами діяльності юридичної особи і розміщення її активів, спрямований на досягнення можливо низького рівня податкових зобов'язань, які виникають при цьому.

Податко́ве пра́во — сукупність юридичних норм, які встановлюють види і порядок стягування податків.

Податко́ве правопору́шення — протиправне порушення зобов'язань, прав і законних інтересів учасників податкових відносин.

Податко́ве регулюва́ння — заходи непрямого впливу на економічні та соціальні процеси через зміну виду податків, податкових ставок тощо.

Податко́вий імуніте́т — звільнення від обов'язку сплачувати податки, надане окремим юридичним або фізичним особам відповідно до національного або міжнародного права.

Податко́вий ко́декс — звід законодавчих актів про оподаткування, об'єднаних в один цілісний документ.

Податко́вий креди́т — надання платникам податків кредиту у формі податкових пільг.

Податко́вий пері́од — період часу, по закінченні якого визначається податкова база та нараховується сума податку, що підлягає сплаті.

Податко́ві аге́нти — особи, на яких покладені обов'язки по нарахуванню, утриманню з платників податків та перерахуванню податків.

Податко́ві кані́кули — встановлений законом термін, протягом якого група підприємств або фірм звільняється від сплати того чи іншого податку.

Податко́ві пі́льги — метод державного регулювання економіки і забезпечення соціального захисту окремих видів діяльності та груп населення.

Податко́ві приту́лки — невеликі держави та території, які проводять політику залучення фінансових капіталів з-за кордону через надання податкових та ін. пільг.

Податко́ві сертифіка́ти — білети державної позики, що приносить підвищені проценти, якщо ці білети використовуються для сплати податків.

2) Який відає розподілом або контролює збирання податків.